Основне завдання акції - привернути увагу громадськості до актуальних проблем: запобігання та протидія домашньому насильству та торгівлі людьми, а також активізації суспільства задля поєднання зусиль щодо захисту прав людини.

Ми також не залишаємось осторонь, оскільки насилля має різні форми та прояви, почали з обговорення однієї з форм насилля – Булінг.

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, небажані дотики, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

Економічний булінг – пошкодження, відбирання чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей тощо.

Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у роздягальнях, поширення образливих чуток, погрози сексуального характеру, жарти тощо.

Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Типові риси учнів, схильних ставати булерами (за норвезьким психологом Д. Ольвеусом):

- відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів або учениць, переслідуючи власні цілі;

- імпульсивні; часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);

- не виявляють співчуття до своїх жертв;

- зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові риси потерпілих (жертви булінгу):

- часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самооцінку;

- схильні до депресії;

- часто не мають жодного близького друга або близьку подругу та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

- можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.

Типові риси спостерігачів:

- відчуття провини;

- відчуття власного безсилля;

- небажання/нерозуміння власної ролі. Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу.

Хто може бути жертвою булінгу:

- діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;

- невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;

- діти, які уникають певних місць у школі (наприклад, на перерві сидять у класі);

- діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;

- діти, які відрізняються від інших будь-чим.

З корисних матеріалів  для батьків та дітей  знайдете відповіді на різні питання, за посиланнями https://www.stopbullying.com.ua

https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling

Підготовлено за матеріалами методичного посібника «Протидія булінгу в закладах освіти: системний підхід», виданий Міністерством освіти і науки України, Державою науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти», Громадськоєю організація «Ла Страда-Україна», Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у 2019 р.

Психічне здоров’я має першочергове значення для особистого благополуччя, підтримки здорових сімейних відносин, гармонійного  розвитку дитини в родині.

За визначенням ВООЗ, психічне здоров’я – це стан душевного благополуччя, яке дає кожній людині можливість реалізовувати власний потенціал, долати звичайні життєві стреси та перешкоди,  плідно працювати.

Порушення душевного благополуччя, душевної рівноваги може спричинити розлади психіки та поведінки, беззаперечно впливають на фізичне самопочуття.

Стреси стали постійною складовою нашого життя, особливо в останній рік.

Дорослій людині не легко справлятись з постійними навантаженнями та випробуваннями, що ж казати про наших дітей. Вони, як маленькі радари "ловлять" стан близьких дорослих, їхні емоції, та все пропускають через себе.

Що може допомогти:

фокусуватись на тому, на що ми маємо вплив (ми самі, наші близькі, найближчий простір навколо тощо);

зосереджуватись на "сьогодні", помічати хороше, підтримувати певний сталий режим свого життя;

піклуватись про себе і своє тіло (радувати себе, отримувати позитивні емоції,  нові враження, ділитись почуттями, масаж);

піклування про рідних і проводити час в колі близьких важливих для вас людей;

приділяти час улюбленій справі, хобі творчості;

спорт, здорове харчування, здоровий сон.

Бережіть себе!

Вашим дітям буде на кого рівнятись та спиратись, бо ж головна опора в житті для них це батьки

Емоційний розвиток дітей 8-9 років

В цьому віці дитина намагається все робити швидше: рухатись, їсти, читати говорити.

Їм подобається, коли дорослі звертають на нього увагу, як на рівного.

В цей період підвищується цікавість до людських відносин: як, чому люди дружать, за що осуджують тощо.

Діти 8-9 років продовжують всім цікавитись і задавати багато запитань: чому горить світло, як працює машина, що всередині телевізора, як воно працює, на кожне запитання дитини потрібно давати  точну і розвернуту відповідь, підтримуючи пізнавальний інтерес.

Відносини з друзями набувають більшої значущості. Не залежно хлопчик чи дівчинка, восьмирічка більше тягнеться до мами, ніж до інших членів родини.

Діти 8-9 років надто чутливі до критики, вразливі, люблять обговорювати дії знайомих, а також власні, знають про свої недоліки, але не завжди можуть з ними владнати.

При нормі розвитку, в них проявляться почуття обов’язку, добре розвинута комунікація.

Дитина ставить перед собою і намагається вирішити реальні цілі, його фантазії та ігри направлені на  активне засвоєння предметної діяльності.

В цей період, особливо у хлопчиків, може гальмуватись навичка самостійного читання.

В жодному разі не примушуйте, користуйтесь хитрістю – давайте ту тему, яка його цікавить, а потім поступово переходьте до інших. Допоможе спосіб обирати книгу разом, блукати і передивлятись книги в магазині.

Може проявлятись потреба самостійно наводити лад у своїх речах: акуратно розставляти речі, клеїти на них наклеїчки – порядок може довго не протриматись, але головне – націленість та порив.

Дайте дитині трішки більше часу, тоді звичка може сформуватись і закріпитись, стати частиною характеру.

Дев’ятирічки захоплюються колекціонуванням: в хід іде все – камінчики, наклейки, іграшки, книжки. До речі, дітям дуже подобається перебирати і наводити лад серед колекції.

Творчість дитини 8- 9 років.

У хлопчиків цього періоду більш розвинута здатність до творчої діяльності: будь який предмет може використовуватись на новий лад, каструля стати бункером, легко перетворитись на літак шматок пластику тощо. Вони вправно використовують предмети не за призначенням.

У дівчат інакше – слідують наміченому плану, вдосконалюють, ускладнюють, але «каструля залишаться каструлею»

Це вік творчих пошуків дитині.

Бажано давати можливість пробувати себе в різній творчій діяльності ( малювання, ліплення, музика, конструювання), розвивати уяву дитини.

Психологічні особливості віку

Більш чітко проявляються відмінності між дівчатками і хлопчиками.

Хлопці – відволікаються, непосидючі, важко дотримуватись дисципліни, шумні на перервах, менше звертають увагу на свій зовнішній вигляд, слабше відповідальність, менше хвилювань за оцінку, частіше спостерігається зміна настрою чи впевненості в собі, менш терплячі. За хлопчиків батькам частіше треба дізнаватись домашнє завдання, ніж за дівчат . Вільний спорт, рухливі ігри.

Дівчата – уважніші, сфокусовані, відповідальні, більш акуратні, звертають увагу на зовнішній вигляд, більш наполегливі. Вільний час – творчість, читання, музика.

Виховання дитини молодшого шкільного віку.

1.Дитина – дорослий

Дитина починає сумніватись в правильності дій та словах дорослого, частіше через протиріччя в твердженнях : «мама сказала так, а вчителька інакше», в "цій книжці написано так, а в передачі сказали інакше», «мені обіцяли це, а не зробили»…

Або через не відповідність тверджень власному досвіду дитини.

У дитини зароджується основа критичного мислення і ставлення, з’являється власна думка, росте довіра до власного досвіду.

Діти ще дуже імпульсивні, нестримані, не можуть самостійно справлятись з труднощами. 

Задача дорослих – систематично вчити дітей самостійності більш складного рівня. Повільно, підштовхуючи дитину до потрібних дій, враховуючи об’єм задачі, щоб дитина не злякалась і не відмовилась виконувати її взагалі.

2) вдосконалюємо особисте «Я» дитини

Дитині потрібні власні оцінки свого «Я», своїх вчинків. 

Після Вчинку, не спішіть давати свою оцінку.  Дайте можливість дитині навчитись шукати спосіб об’єктивної Самооцінки, зрозуміти власні мотиви поведінки. Проаналізуйте один з вчинків вголос, ніби розмірковуєте над ситуацією, подумайте замість нього, потім замість інших учасників подій. Прикладом обговоріть точки зору з різних боків, покажіть дорослий спосіб мислення, пошуку рішення, відзеркалення одного вчинку в бачені різних «Я».

Так ви вчите аналізувати, думати, співставляти, шукати варіанти – вести внутрішній діалог. Це як в шахматах) думати наперед і вибудовувати стратегію своєї поведінки.

Вчить дитину враховувати різні фактори вчинку, мотиви, ситуацію, щоб краще розуміти зміст.

Це шлях від імпульсного до усвідомленого вчинку, до самовиховання.